Консультації для педагогів

ЗМІСТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ДНЗ

ЗГІДНО ВИМОГ БКДОВ УКРАЇНІ.

Дошкільна освіта є самостійною системою, обов’язковою складовою освіти в Україні, яка гармонійно поєднує сімейне та суспільне виховання. Найпершим суспільним середовищем для дитини стає дошкільний навчальний заклад, метою якого є забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини, її фізичного і психічного здоров’я, виховання ціннісного ставлення до соціального довкілля, до самого себе, формування механізмів соціальної адаптації та творчого втілення в умовах життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих.

Базовий компонент дошкільноїосвітиУкраїнигрунтується на основнихположенняхМіжнародноїконвенції ООН про права дитини, Законах України «Про освіту», «Про дошкільнуосвіту», «Про охоронудитинства», іншихнормативних актах стосовнодитинства.

Засадами нового Базового компонента дошкільноїосвітивиступили:

— визнаннясамоцінностідошкільногодитинства, йогоособливоїролі в розвиткуособистості;

— збереженнядитячоїсубкультури;

— створеннясприятливих умов для формуванняособистісноїзрілостідитини, їїбазовихякостей;

— пріоритетповноцінногопроживаннядитиноюсьогодення у порівнянні з підготовкою до майбутньогоетапужиття;

— повага до дитини, врахуванняіндивідуальногоособистогодосвідудошкільника;

— компетентнісний підхід до розвитку особистості, збалансованість набутих знань, умінь, навичок, сформованих бажань, інтересів, намірів та особистісних якостей і вольової поведінки дитини;

— наданняпріоритетусоціально-моральному розвиткуособистості, формування у дітейумінняузгоджуватиособистіінтереси з колективними.

Зміст Базового компонента дошкільної освіти побудовано відповідно до вікових можливостей дітей на основі компетентнісного підходу, тобто спрямованості навчально-виховного процесу на досягнення соціально закріпленого результату, що зумовлює необхідність чіткого визначення засвоєння дитиною змісту освітніх ліній, підкреслює важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття у подальшому спеціальних знань та вмінь.

Увага педагога має спрямовуватися на головні лінії розвитку фізичного, психічного та морально-духовного здоров’я, особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації з формування навичок практичного життя, емоційної сприятливості та сприяння розвитку індивідуальності дитини.

Набуття різних видів компетенцій дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах діяльності (ігровий — провідний для дітей дошкільного віку; руховій; природній; предметній; образотворчій, музичній, театральній, літературній, сенсорно-пізнавальній і математичній; мовленнєвій; соціокультурній) і вимагає практичного засвоєння дитиною системи елементарних (доступних) знань [1, 5].

Базовий компонент визначає зміст і структуру дошкільної освіти за його інваріантною і варіативною складовими [1, 7]. Інваріантна складова змісту дошкільної освіти формується на державному рівні і є обов’язковою для навчальних закладів різних типів і форм власності, що забезпечують реалізацію завдань дошкільної освіти [1, 8]. Варіативна складова змісту дошкільної освіти визначається дошкільним навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, навчальних закладів, індивідуальних освітніх запитів дітей та побажань батьків.

Основою системи фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах залишається руховий режим як сукупність різних засобів та організаційних форм роботи з дітьми в достатньому обсязі, раціонально поєднуваних і послідовно використовуваних залежно від віку дітей, місця в режимі дня, сезону тощо.

В межах активногорухового режиму щоденнийобсягруховоїактивності, рекомендований для дітеймолодшогодошкільноговіку, становить 4 години, для старших дошкільнят 4-5 годин.

Середній обсяг РА дітей за час перебування в дошкільному закладі в хлопчиків віком 5 років становив 12650 рухів, дівчаток — 11080 рухів; хлопчиків віком 6 років — 13800 рухів, дівчаток — 13200; у дітей семирічного віку відповідно 14250 і 13600 рухів.

Однакконкретнівеличиницихпоказниківможуть бути й іншими, тому щоруховаактивністьвизначається не так біологічною потребою дитини в русі, як факторами соціального характеру: організацієюпедагогічногопроцесу, умовамизовнішньогосередовища, вихованням та навчанням [5, 7].

Вікові й індивідуальні особливості рухової активності дітей значною мірою визначаються як умовами організації діяльності, такі її характером та змістом. Особливо великою є роль цілеспрямованогокерівництваруховоюдіяльністюдітей, щовиховуються в старших віковихгрупахдитячого садка. Цезумовленотим, щодіти старшого дошкільноговіку, маючивисоку потребу в РА, не завждиможутьїїреалізувати на належномурівні. При цьомуслідвраховувати, щосамостійнаруховаактивністьдітей на шостому-сьомомуроціжиття все більшеобмежуєтьсястворенимиумовами в дитячому садку та в сім’ї (збільшуєтьсятривалістьнавчальних занять ізперевагоюстатичних поз), а такожзростаючимипізнавальнимиінтересамидітей (комп’ютерніігри, конструювання, перегляд телепередач) [6, 2].

У зв’язкуізцим,саме в старших дошкільників уже можутьсформуватисяшкідливізвичкималорухливого способу життя. Усе цесвідчить про те, щослідзабезпечитидітямраціональнийрівеньруховоїактивності, цьогоможнадосягти шляхом удосконаленнярухового режиму в дошкільномузакладі [6, 7].

Ефективністьфізичноговихованнязабезпечуєтьсякомплекснимвикористаннямтрадиційнихзасобівфізичноговиховання, зокрема:

— фізичнівправи (гімнастика, ігри, елементи спорту й туризму),

— оздоровчісилиприроди (повітря, сонце, вода),

— гігієнічні чинники (режим харчування, занять і відпочину, гігієна одягу, взуття, обладнання) [4, 5].

Сукупність організаційних форм роботи, обов’язкових для впровадження в освітній процес, становлять:

заняття з фізичної культури;
фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури),
різні форми організації рухової активності у повсякденні (заняття фізичними вправами напрогулянках, фізкультурні свята й розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання та використання здоров’я зберігаючих технологій з фізичного виховання).

Крім практичного рухового досвіду дуже важливо мати спеціальну теоретичну підготовку: знати теоретичні основи системи фізичного виховання, організацію педагогічного та медичного контролю, закономірності утворення рухових навичок, особливості фізичного розвитку дітей і його взаємозв’язок із психічними, анатомо-фізіологічними, гігієнічними нормами та вимогами до проведення фізичних вправ.

Важливимчинникомуспішноїроботи є вміння,щоскладають основу професіограми.

Отже, інструктор з фізичноговиховання (вихователь) повинен вміти:

— підбиратипрактичнийматеріалвідповідно до поставленихзавдань і фізичноїпідготовленостідітей;

— подаватизнаннядітям на рівнісучаснихвимог;

— складатиплани і конспекти занять з урахуваннямфізичноїпідготовленості, віковихособливостейдітей і поставленихзавдань;

— аналізуватидіяльністьдітей;

— співвідноситисвійдосвід з теорією і методикою фізичноговиховання;

— забезпечувати страховку та допомогудітямпід час виконаннявправ;

— підбирати й використовуватифізкультурнеобладнання;

— готуватимісця для проведенняфізкультурних занять;

— організовуватигрупу для виконаннявправ, режиму роботи та відпочинкудітей, правильно дозуючифізичненавантаження на організмкожноїдитини.

Успіхфізичноговихованнябагато в чомузалежитьвідсформованостіметодичнихуміньінструктора:

— пояснити та проводитивправи впоєднанні з правильнимдиханням;

— використовуватирухливіігри як засібнавчання;

— організовувати й проводитизмаганняабофізкультурнісвята.

З огляду на важливість дошкільного дитинства як базового періоду для формування способів пізнання, розуміння та відображення внутрішньої (психічної) та зовнішньої (всесвіт) картини світу, змістом Базового компонента дошкільної освіти визначено освітні лінії, що забезпечують засвоєння дитиною способів (механізмів) розвитку (саморозвитку), набуття знань, умінь і навичок дитини. Інваріативнускладовузмістудошкільноїосвітисистематизовано за освітнімилініями «Особистістьдитини», «Дитина в соціумі», «Дитина в природньомудовкіллі», «Дитина у світікультури». «Градитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальномупросторі», «Мовленнядитини», щозабезпечуєнеперервністьзмістуосвітніхлінійдошкільної та початкової ланок.

Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує зусилля батьків, педагогів, психологів на розвиток творчого потенціалу дитини, що має свої особливості у дошкільному дитинстві, на своєчасне підтримання досягнень індивідуальної своєрідності неповторного життєвого шляху дитини, забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку дитини у дошкільні роки.

Істотним компонентом в організаціїфізичноговиховання у дошкільномунавчальномузакладі є співпрацяпедагогічногоколективу з родинами вихованців, просвітницька робота з батьками та персоналом дошкільного закладу.

Цейнапрямокдіяльностізабезпечується:

— організацією змістовної наочної пропаганди (батьківські куточки, інформаційні бюлетені, фотостенди);

— обговоренням проблем зміцненняздоров’я і фізичногорозвиткудітей на батьківськихзборах та консультаціях, виробничихнарадах;

— активнимзалученнямтехнічного, медичного персоналу та членівродинивихованців;

— до безпосередньогоспостереженнясистемироботи закладу, до підготовки та проведенняфізкультурнихзаходів з дітьми та методичноїроботи з педкадрами, педради, семінари і практикуми.

Планування та облік роботи з фізичного виховання відображається у діловій документації згідно з «Інструкцією про ділову документацію в дошкільних закладах» (наказ Міністерства освіти України від 30. 01. 1998р. за № 1/9-434).

Отже, істотним компонентом будь якого різновиду дитячої діяльності (ігрової, театральної, конструктивної, навчальної) є рухи. Саме цим і пояснюється необхідність глибокого вивчення рухової активності дитини у поєднанні з її діяльністю та в тісному взаємозв’язку з іншими сторонами її розвитку.

Будучи тісновзаємопов’язаними, фізкультурнаосвітатавихованняфізичнихздібностейніколи не зводятьсяодне до одного і по-різномуспіввідносяться на різнихетапахфізичноговиховання.

Звідси зрозуміло, що головне завдання фізичного виховання полягає в тому, щоб кожна дитина засвоїла на доступному їй рівні зміст і обсяг засобів фізичної культури [5, 4].

Базовий компонент дошкільної освіти передбачає засвоєння її змісту як завершеного етапу, розрахованого на весь період дошкільного дитинства, сформованість мінімально достатнього та необхідного рівня освітніх компетенцій дитини перших років життя, що забезпечує її повноцінний психофізичний та особистісний розвиток і психологічну готовність до навчання у школі [1, 5].

Такеважливе й відповідальнезавданнязумовлюєнеобхідністьвисокопрофесійногопідходу до роботи в цьомунапрямку.

Список літератури:

Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А.М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук.; Авт. кол-в: / Богуш А.М. (нова редакція) Київ. – 2012.
Вільчковський Е.С. Організація рухового режиму дітей у дошкільних навчальних закладах: навчально-методичний посібник / Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко. – Тернопіль: Мандрівнець, 2008. – 128 с.
3. Дошкільневиховання 2004, № 10 Організаціяфізкультурно-оздоровчоїроботи в дошкільномунавчальномузакладі (інструктивно-методичнірекомендації № 1/9-438 від 27.08.04).
Лущик І.В. Фізичне виховання дітей дошкільного віку / І.В. Лущик – Метод. Посіб. – Х.: Вид; група «Основа» 2007. – 167 с. (Дошкільнийнавчальний заклад. На допомогувихователю).
Рунова М.О. Рухова активність дитини в дитячому садку: Посібник для працівників дошкільних закладів, викладачів і студентів педвузів і коледжів: / М.О. Рунова. Пер. з рос. Мов. – Х.: Ранок, 2007. – 192 с. (Серія «Програмарозвитку»).

(Підготувала завідувач ДНЗ Овдійчук Н.В.)

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ДІТЕЙ ПРОТЯГОМ ДНЯ

(МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ)

Педагоги ДНЗ повинні спонукати дітей до рухливої діяльності, повсякчас регулювати їхню активність, та завжди схвалювати прояви самостійності, вольових зусиль. Важливо при цьому враховувати руховий досвід кожного малюка окремо, рівень рухливості, притаманній їй темп, здібності та природні можливості.

Обсягруховоїактивності у межах активного режиму становить до трьох годин для дітейранньоговіку, три – чотиригодини для дітеймолодшогодошкільноговіку тачотири – п’ять годин для дітей старшого віку. Прогулянки є важливимскладникомжиттєдіяльностівсіхдітей. Неодміннаумова для їхпроведенняцезбалансуваннявихователямипрограмнихвимог з бажаннямидітлахів. Змістроботи на прогулянкахзалежитьвідкількохскладових: освітніхзавдань, погоди, настрою дітей, загальноїатмосфери в групітощо.

Знижуватируховуактивністьпотрібнонаприкінціпрогулянки (за десять – п’ятнадцятьхвилин) до їїзакінчення, для забезпеченняспокійного переходу до іншого режиму.

Враховуючи величезну роль ігрової діяльності в зростанні особистості дитини, під час організації рухового режиму значне місце відводиться рухливим іграм. Добираючи їх, треба враховувати такі чинники: вік дітей, місце ігор протягом дня, погодні та природні умови, пора року, наявність необхідного інвентарю та обладнання.

Як завжди до різних форм роботи (свят, занять, походів, розвагтощо) включаютьсярухливіігрипісляпопередньогоїхрозучування.

Проводять їхщодня в усіхвіковихгрупах – одну – двігри, під час ранковогоприйомудітей, дві – три гри – на прогулянках та одна двігри – увечері . Всього на протязі дня проводятьп’ять – сімрухливихігор, а влітку – сім – вісім.

Протягом дня слід змінювати види рухливих ігор: ігри змагального типу, сюжетні та безсюжетні, спортивні ігри: (футбол, баскетбол, городки, хокей… ) та різноманітні спортивні вправи: (катання на санчатах та ковзанах, їзда на велосипеді, ходьба на лижах). Навчанняелементівусіхцихспортивнихігор та вправздійснюється на плановихзаняттях з фізичноїкультури, а закріплюється – на прогулянках.

Проведенняфізичнихвправ на прогулянкахцеодиізосновнихзасобів для фізичногорозвиткудітей. Завдякиїмформуються і закріплюютьсянавичкижиттєво – важливихрухів: (бігу, стрибків, ходьби, лазіння, метаннятощо), тренуютьсяфізичніякості: (швидкість, спритність, витривалість, сила, гнучкість, координаціярухів).

В різноманітнихорганізаційних формах (ранковагімнастика, рухливіігри, заняття з фізкультури) – також широко використовуютьсяфізичнівправи. Такожпроводяться походи з дітьмизамежідитячого закладу, (починаючи з молодшогодошкільноговіку). Вихователіретельноготуються до їхпроведення: та продумують маршрут руху, спосібпересування, вивчаютьмісцязупинок та відпочинку, враховуючи при цьомуприродніумови (наявністьгірок, струмочків, повалених дерев тощо) До місцяпризначеннядітизазвичайідутьвільно, групуючись за своїмбажанням; шикування парами потрібнотільки при переходах доріг, вулиць.

Тривалість походу в один бік як правило встановлюється таким чином: для дітей четвертого року життяп’ятнадцять – двадцятьхвилин, п’ятого – двадцять – двадцятьп’ятьхвилин, шостого року життя – двадцятьп’ять – тридцятьхвилин. Під час походів для дітейпропонуютьвправи з основнихрухів, рухливіігри в якихвикористовуютьдрібніфізкультурнізнаряддя, та природніумови, а такожпроводятьсяспостереження в природі та навколишньомуоточенні, короткірозповіді про екологію та краєзнавство, бесіди, дидактичніігритощо.

Такожпроводятьсяпрогулянки та екскурсії, вони посідаютьокремемісце в освітньомупроцесі, як формизнайомствадітей з соціальним, природним та предметнимдовкіллям, тому підміняти ними походи за межідошкільного закладу не рекомендується. Основною метою дитячого туризму в умовах ДНЗ є оздоровлення, оптимізаціярухового режиму, запобіганнягіподинамії та вдосконаленняруховихнавичок.

Фізкультурні свята як правило, проводяться 2-3 рази на рік, починаючи з молодшоговіку, тривалість таких заходів становить – сорок п’ятдесятхвилин для дітеймолодшоговіку, п’ятдесят – шістдесятхвилин для дітей старшого віку. Такісвятаорганізовують в будь-який час в фізкультурнійчимузичнійзалі, на дитячомумайданчикутощо. Якщо ж свято проводиться у приміщенні, треба подбати про здійснення в цей день прогулянкинавідкритомуповітрі.

Найважливіша мета таких заходівцезабезпеченняактивноїруховоїдіяльностіусіхдітей, участі кожного з них та створенняпіднесеного настрою. Дужеважливо не перетворюватийого на видовище для дорослих і не відлучативідучастідітей, які з певних причин пропустили підготовку до нього, а такожневпевнених та малоактивнихдітей.

За час підготовки до фізкультурного свята потрібнорозробитисценарій, оформитимісцепроведення, підготувати атрибутику, музичнийсупровід, костюми,нагороди, призитощо. В сценаріїособливаувагаприділяєтьсяцікавимсюрпризним моментам, показовим номерам, підбиттюпідсумків, врученнюподарунків і призів, а такожцеремоніїурочистоговідкриття та закриття свята.

Готувати дітей до свята необхідно заздалегідь, впродовж усього освітнього процесу (під час заняття з фізкультури, ранкової гімнастики, на музичних, самостійної рухової діяльності, ігор, індивідуальної роботи тощо). Неприпустимопроводитимасовірепетиціїповного ходу свята.

Фізкультурнірозвагипочинаютьпроводитисяізранньоговіку (третійвікжиття) один – два рази на місяць, як правило удругійполовині дня. Тривалість таких заходівтежділиться по віковимгрупам: п’ятнадцять – двадцятьхвилин для дітейранньоговіку, двадцять – тридцятьп’ятьхвилин – молодшого та тридцятьп’ять – сорок хвилин – для дітей старшого віку. Місцемїхньогопроведенняобираєтьсямузичнаабофізкультурна зала, фізкультурнийабоігровиймайданчик, груповакімната, парковааболісовагалявина, берег водоймища. В розвазіобов’язковим є участь кожноїдитини. Для забезпеченняоптимальнихфізичних, психічних, та емоційнихнавантажень, проводиться раціональнечергуванняігор з різнимнавантаженням, масових – з іграмипідгруп, колективних, індивідуальних (атракціони, конкурси). Для дітейстаршоговіку у фізкультурнихрозвагахможутьпереважатиконкурси, естафети, вправи та ігри спортивного характеру.

Організовуютьсядніздоров’я: один раз на місяць, починаючи з дітейтретього року життя. Вони насиченірізноманітними формами: лікувально – профілактичні та гартувальніпроцедури, фізкультурні свята та розваги, рухливіігри, заняття з фізкультури, дитячий туризм та самостійнаруховадіяльність. Проводяться вони як правило на свіжомуповітрі. У дніздоров’яосвітня робота пов’язується з темами зорового способу життя та власнездоров’я (читанняхудожньоїлітератури, бесіди, трудова, ігрова, пізнавальна там самостійнахудожнядіяльності). Програма дня здоров’япередбачає заходи націлені як для всьогодошкільного закладу, так і на кожнувіковугрупуокремо.

Такожорганізовуютьсятижніфізкультури (один раз на квартал).

Самостійнаруховадіяльність проводиться з дітьми кожного дня під час ранковогоприйомудітей, денної і вечірньоїпрогулянок. Вона можепроводитися як на майданчику так і у приміщенні.

При організації самостійної рухової діяльності, враховують фізичний розвиток, індивідуальні особливості, та функціональні можливості кожної дитини. Неодмінні умови для проведення це попередня систематична робота з дітьми, мета якої – формування необхідного рухового досвіду, врахування рівня обізнаності про техніку виконання рухів, ігор, формування у неї необхідного рухового досвіду рівня фізичної підготовки та взаємодії між учасниками заходу.

(Підготувала завідувач ДНЗ Овдійчук Н.В.)

Формування здорового способу життя, валеологічного світогляду дітей у відповідності до БКДО

«Я не боюся ще й ще раз повторити:

турбота про здоров`я — це найважливіша праця вихователя.

Від життєрадісності,бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя,

світогляд,розумовий розвиток,міцність знань, віра в свої сили …»

(Сухомлинський В.О.)

В останні роки питання охорони та зміцнення здоров’я та пропаганди здорового способу життя стали особливо актуальними. З раннього віку педагоги розвивають у дітей рухову і пізнавальну активність, привчають їх думати і піклуватися про своє здоров’я, виховують у дітях усвідомлене ставлення до нього. Валеологічне виховання дошкільників виходить на перші позиції за ступенем значущості; збереження фізичного здоров’я та психологічного благополуччя дітей є одним з основних напрямків педагогічної діяльності вихователів у ДНЗ. Безсумнівно, чим раніше почне проявлятися турбота про здоров’я дитини, про формування у неї навичок здорового способу життя, тим більш соціально інтегровану і працездатну людину отримає суспільство.

У дошкільному дитинстві в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу формується здоров’я, життєдіяльність та інші якості, необхідні для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Правильно організована виховно-освітня робота в ДНЗ нерідко більшою мірою, ніж медично-гігієнічні заходи, забезпечує повноцінне здоров’я, попереджає розвиток захворювань дитини на ранніх стадіях.

Успіх виховання здорової дитини забезпечується наступними обов’язковими умовами:

1) готовністю педагога до здійснення валеологічної освіти дітей;

2) особистісно-орієнтованою взаємодією дорослого і дитини;

3) активною участю батьків у виховному процесі.

Добре усвідомлюючи цю проблему, необхідно формувати нову стратегію сучасного дошкільного навчального закладу, в якому здоров’я розглядається як необхідний компонент освіти.

Важливим педагогічним завданням повинно бути виховання валеологічної грамотності дитини. Тому до процесу валеологічного виховання в ДНЗ доцільно включити:

Навчання дітей засобам і методам оцінки свого фізичного стану і використання функціональних можливостей організму і природних засобів оздоровлення для підтримки свого здоров’я (точковий масаж; ручний масаж обличчя, долонь, вушної раковини; безконтактний масаж; тренінги на розслаблення м’язової напруги, психогімнастика, самотерапія, гімнастика для очей тощо).
Формування навичок саморегуляції поведінки (соціально-поведінкові тренінги, тренінги емоцій, аутотренінги).
Валеологічна оцінка та динамічний контроль рівня соматичного здоров’я дітей та організація роботи з оздоровлення через систему занять (живопис за допомогою зубів, рук, ніг з наступним заспокійливим масажем; включення до занять валеологічних пісень, оздоровчих ігор, переглядів відеозаписів, мультфільмів).
Робота з батьками з метою створення сприятливих умов для оздоровлення в сім’ї (широка пропаганда здорового способу життя, виховання валеологічної культури батьків; складання кодексу здоров’я; ділові ігри, тестування, анкетування).

Валеологічне виховання дошкільників засноване на наступних підходах та принципах:

Системний підхід: виховання здійснюється не ізольовано, а у зв’язку з моральним, естетичним, психофізичним формуванням рівня розвитку дитини. Неможливо зберегти тіло здоровим, якщо не вдосконалювати емоційно-вольову сферу, не працювати з душею і моральністю. Успішне вирішення завдань валеологічного виховання можливе тільки при об’єднанні зусиль дошкільного закладу і батьків.
Діяльнісний підхід. Нетрадиційний підхід до оздоровчо-профілактичної роботи з дітьми дошкільного віку має величезний навчально-виховний потенціал. Це дуже важливо у вихованні здорового покоління.
Принцип «Не нашкодь» (передбачає використанні в валеологічній роботі тільки безпечних прийомів оздоровлення).
Принцип гуманізму. У валеологічному вихованні визнається самоцінність особистості дитини. Моральними орієнтирами виховання є загальнолюдські цінності.
Принцип альтруїзму. Передбачає потребу ділитися засвоєними цінностями валеологічної культури: «Навчився сам – навчи друга».

Завданням вихователів, які працюють із дітьми дошкільного віку, є розширення валеологічних уявлень і пізнавальних умінь дошкільників.

Для реалізації вищезгаданого, необхідне виконання наступних завдань:

Створити в групі необхідне і сучасне просторово-розвиваюче середовище, що сприяє залученню дітей до здорового і активного способу життя, розширенню пізнавальних уявлень і мовленнєвих умінь дошкільнят.
Розробити і реалізувати цикл занять, спрямованих на розширення валеологічних уявлень дошкільників, розвиток їх пізнавальної активності і самостійності.
Урізноманітнити форми валеологічної освіти батьків.

Однією з важливих форм фізичного та валеологічного виховання дітей з ослабленим здоров’ям є навчання правильному диханню. Порушення функцій дихання перешкоджає нормальному насиченню крові киснем, призводить до порушення обміну речовин. Тому для вихованців ДНЗ потрібно поставити мету: дослідити повітря, дізнатися про нього якомога більше цікавого і корисного, навчитися грати в різні ігри з повітрям. У результаті проведення дослідів та експериментів діти дізнаються, що повітря буває різним – чистим, забрудненим, у вигляді вдиху і видиху тощо. Особливий акцент слід зробити на розвитку уміння дітей правильно дихати: чергувати носове і ротове дихання, на вулиці і під час активної діяльності дихати носом. У рамках цієї роботи доречно включити у спільну діяльність психогімнастику та психологічні етюди, які дозволяють дітям в ігровій формі вчитися керувати своїми емоціями, знімати втому, долати боязкість і замкнутість.

Важливу роль у зміцненні здоров’я відіграє позитивне ставлення людини до процесу оздоровлення чи лікування. Різного роду загартовуючі і профілактичні заходи, що проводяться з дошкільнятами в цікавій ігровій формі, з використанням віршованих текстів, дозволяють зацікавити дітей, пояснювати їм значення того чи іншого заходу в доступній формі, проводити ці заходи без примусу і повчань. Точковий ігровий масаж вушних раковин, рук, обличчя, що проводиться з дошкільнятами протягом дня, сприяє підвищенню опірності організму до захворювань; дихальні вправи дозволяють дітям покращити настрій, доступно пояснити їм значення насичення легенів киснем, прищеплюють дошкільнятам відчуття відповідальності за своє здоров’я.

Іншим важливим аспектом є щоденне проведення з дошкільниками різних видів гімнастики – ранкової, коригуючої (для профілактики порушення постави і плоскостопості), для профілактики зорової стомлюваності, дихальної, артикуляційної тощо. При проведенні занять з гімнастики обов’язково слід враховувати індивідуально-особистісні особливості вихованців, необхідність створення позитивного емоційного фону.

У процесі планування навчально-ігрових занять слід звернути увагу на комплексний та інтегрований зміст таких занять, включати до них різні проблемні та ігрові навчальні ситуації, які дозволяють дітям усвідомити значимість правильного ставлення до здоров’я. Ігрова організація дітей допомагає легко увійти до запропонованої ситуації, викликає у дітей великий інтерес і активізує їх пізнавальну діяльність. Для розвитку пізнавального інтересу та мовленнєвих умінь дошкільників слід продумано обирати матеріал для бесід про здоров’я («Хто з загартуванням дружить – ніколи не тужить», «Наші вірні друзі»), використовувати елементи технології ТРВЗ («Добре – погано»). Ці пізнавальні бесіди сприяють формуванню корисних звичок і правил поведінки у дошкільнят, розвивають зв’язне мовлення і логічне мислення, активізують психічні процеси – пам’ять, увагу.

Найбільш ефективними методами такої педагогічної діяльності є ігрові, оскільки саме в грі відбувається швидке засвоєння дитиною певного роду досвіду, знань і умінь, розвивається допитливість і самостійність у пізнавальній діяльності, діти включаються до цікавого діалогу, тобто активізується їх мовленнєвий розвиток. Для старших дошкільників корисно проводити різні за виглядом і змістом ігри: дидактичні («Будиночки для вітамінів», «Небезпечно чи безпечно?», «Обери пару»), ігри з елементами експериментування («Для чого потрібна мова?», «Наше серце», «Скільки вух у малюків?», «Як спіймати повітря?»), сюжетно-рольові ігри («Швидка допомога»,«Аптека»), рухливі («Весела естафета»,« Йдемо в похід»).

Дозвільні заходи, які проводяться із дошкільнятами на валеологічній теми («Уроки доброго лікаря», «Що ми знаємо про своє здоров’я?», «Незнайко в гостях у дітей», «Для чого нам світлофор?»), допомагають вихованцям в захоплюючій формі закріпити отримані раніше знання, отримати радість від спільного пізнавального спілкування.

Взаємодія з батьками вихованців передбачає системну і планомірну роботу з педагогічної освіти батьків і розвитку сімейної культури здоров’я. Спілкування з батьками дошкільнят будується з урахуванням особливостей кожної сім’ї, досвіду і традицій сімейного виховання. Спільно з батьками може бути обладнаний фізкультурний куточок з нестандартним обладнанням для фізкультурних занять; оформлений куточок здоров’я з наочним матеріалом з формування навичок здорового способу життя.

Висновки. Система з формування навичок здорового способу життя передбачає різнобічний і гармонійний розвиток і виховання дитини, забезпечення її повноцінного здоров’я, формування переконань і звички до здорового способу життя на основі валеологічних знань, розвиток різноманітних рухових і фізичних якостей, зміцнення психічного здоров’я дітей та забезпечення їх психологічної безпеки. Здоровий розвиток дитини є чинником першорядної важливості, а здатність жити гармонійно в мінливих умовах середовища є основною умовою такого розвитку. Оскільки здоров’я дитини безпосередньо пов’язане з якістю освіти та виховання, стає вкрай актуальним формування валеологічної парадигми у педагогічній діяльності вихователя

Підготувала завідувач ДНЗ Овдійчук Н.В.)

ЗМІСТ ПРОГРАМИ “ПРО СЕБЕ ТРЕБА ЗНАТИ, ПРО СЕБЕ ТРЕБА ДБАТИ”

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(четвертий рік життя)

Розділ “ВЛАСНЕ ТІЛО Я ВИВЧАЮ І ЙОГО ОБЕРІГАЮ”

Вікові можливості дитини Власне тіло зацікавлює дитину від її народження. З віком вона вільно розрізняє і правильно називає органи й частини свого тіла: очі, язик, губи, зуби, вуха, волосся; голова, шия; тулуб – спина, живіт; руки й ноги з пальцями. Цікавиться їх дією на власному досвіді. Ще до трьох років вона робить “відкриття” – показує, де в неї очі, вуха, ротик, носик, язичок, зубки. Називає свої дії: “Я бачу”, “Я чую”, “Я сказав (-ла)”, “Я повернув (-ла) голову” тощо. Має елементарні уявлення, для чого потрібна голова. Намагається все спробувати на смак, беручи до рота. Часто дітлахи люблять запихати в носа і вуха різні дрібні предмети – кульки, горошинки, – “щоб не чути”. Перевіряють можливості власного голосу, зору, слуху, нюху, смаку: “Чую – не чую”, “Бачу – не бачу”, “Можу гучніше крикнути, ніж ти”. Діти ц 26 27 (моргання очима, прикривання рота тощо). Пояснити потребу дотримання оптимальних медико-санітарних вимог: для збереження очей режим перегляду телепередач і перебування за комп’ютером, для збереження слуху – висота гучності звуків тощо. Навчити дітей робити точковий масаж носа для поліпшення дихання і профілактики захворювань. Показники компетенції дитини Користується “розвідниками” (аналізаторами) свого тіла: зором, слухом, нюхом, смаком. Любить колір своїх очей. Знає, для чого вони потрібні. Вчасно прикриває їх віями, долонями, хусточкою від різкого світла чи небезпеки. З насолодою вдихає свіже повітря, приємні запахи. Затуляє ніс від неприємних запахів, уникає їх. Знає, якої форми носик – рівненький, кирпатий. Їсть різні страви, розрізняє і називає їхній смак: солодке, гірке, солоне, кисле. Перевіряє страву нюхом, на смак, за зовнішнім виглядом. Вправно дослухається до різноманітних звуків – тихих, спокійних, мелодійних тощо. Оберігає вуха від гучних звуків, прикриваючи їх руками. Охоче слухає музику, співає, із задоволенням грає у дидактичні ігри “Впізнай по голосу”, “Впізнай на смак”, “Чим ми бачимо?”, “Як ми дихаємо?” Знає призначення і важливість різних частин голови, оберігає її від пошкодження. Визначає значення голови як основної частини тіла, бо вона думає і керує організмом людини. Цікавиться, скільки часу можна перебувати за комп’ютером чи телевізором і намагається самостійно його регулювати. Розділ “З ЧИСТОТОЮ НАЗАВЖДИ БУДУ Я РОСТИ” Вікові можливості дитини Дитина помічає, що забруднилася. Як уміє, доглядає власне тіло. Самотужки прагне позбутися бруду або просить допомоги. Миє руки, вмивається. Відчуває незручність від брудного, забитого слизом носа. З цікавістю досліджує властивості мила. Може довго гратися мильними бульбашками. Незграбно витирається рушником. Уміє користуватися туалетом. Намагається бути охайною. Самостійно чи з допомогою дорослих позбувається неохайності у зовнішньому вигляді. Користується серветкою, носовичком. Часто перепитує: “Навіщо треба митися?” Відчуває приємність від чистоти, неприємність від бруду, неохайності. Деякі діти, помітивши його на собі, плачуть. А коли забруднилися інші, можуть насміхатися, глузувати з них і дражнити. Завдання освітньої роботи Продовжувати навчати дітей гігієнічних навичок: самостійно мити руки (у разі потреби закочувати рукави на одязі), обличчя, шию, вуха коловими та поздовжніми рухами, користуючись милом; ретельно витирати руки власним рушничком; своєчасно користуватися туалетом. Привчати їх самостійно у певній послідовності одягатися та роздягатися, утримувати речі в порядку; формувати звичку підтримувати чистоту в навколишньому середовищі, наприклад, заходячи до приміщення, витирати підошви взуття. Спонукати дітей дотримувати зручних і доцільних прийомів, виконуючи гігієнічні процедури: не розбризкувати воду, не бавитися мийними засобами (милом, гелем) тощо, користуватися носовичком; виховувати охайність. Показники компетенції дитини Приємно почувається, коли вмита і має чисті руки. З немитими руками не сідає за стіл, не бере ними їжу. Не дозволяє іншим користуватися своїм рушничком. Чиста й охайна дитина має гарний настрій. Почувається комфортно. Усвідомлює, що чистих, приємних запрошують до ігор, а з брудними – не граються. Насолоджується своєю чистотою, не соромиться себе. Дитина впевнена, що чинить добре, пишається собою: “Я – умиваюся”, “Я – мию руки”. Своєчасно і вміло користується носовичком. Любить слухати твори К. Чуковського “Мийдодір”, “Федорине горе”. Співпереживає персонажам. Ототожнює себе з чепурухами. Обурюється бруднулями, прагне вимити, вичистити їх. Дбає про чистоту інших дітей, друзів, близьких, дорослих. Охоче допомагає. Ділиться милом чи іншими мийними засобами з однолітками. Взувається і роззувається, одягає і скидає кофтинку, штани, сукню, светрик, колготи, шкарпетки, білизну та ін.

Розділ “ХВОРОБАМ ЗАПОБІГАЮ І ЗДОРОВ’Я МАЮ” Вікові можливості дитини Дитина знає, що саме може стати причиною захворювання. Розмірковує: “Коли вип’єш холодного соку чи компоту, можеш застудити горло”. Звертає увагу на інших дітей. Якщо легко вдягнений, взутий або розстебнутий у холодну, вітряну, дощову чи морозну погоду, то застудишся – матимеш нежить і кашель. Робить спроби з’ясувати, що в неї болить. Запитує, чи буде приходити лікар, які ліки треба пити. Вередує, коли дають пити гіркі ліки. Деякі діти відмовляються від компресівта інших засобів лікування: полоскання горла тощо. У самостійних іграх сварить іграшку – свою доньку чи сина – за те, що не слухав і застудився. Знаючи, що про хворого всі піклуються, може симулювати, неправдиво кашляти, щоб отримати іграшку чи солодощі. Боїться медичних втручань. Проявляє це відмовою, плачем. Не йде на вмовляння. Деякі діти, знайшовши домашню аптечку, граються ліками. Завдання освітньої роботи Навчати дітей розуміти власний стан, орієнтуватися в ознаках здоров’я і хвороби: погіршується самопочуття, зникає апетит, з’являється біль, підвищується температура тіла (тіло стає “гарячим”), хочеться полежати тощо. Пояснити, що про хворобу сигналізують різні частини й органи тіла (на прикладах нежитю, застуди). Засвоїти з дітьми основні правила поведінки під час лікування: дотримання вказівок лікаря і дорослих, своєчасне вживання ліків (сприяти усвідомленню їх безпечного дозування), постільний режим, турбота про хворого тощо. Розповісти про вживання вітамінів для підтримання здоров’я в нормі, запобіжні заходи: уникнення перегрівання чи переохолодження тіла. Привчати дітей до усвідомлення необхідності виконання профілактичних дій: медичних обстежень, щеплень, щоденних полоскань горла, промивань носа різними розчинами (сольовим, трав’яним) та ін. Засвоїти з дітьми значення лікарських рослин як народного засобу лікування. Збагачувати активний словник дітей словами: лікар, медсестра, лікарня, ліки, аптека тощо. Показники компетенції дитини Знає про необхідність своєчасного і правильного лікування. При застуді (нежитю) самостійно виконує обов’язкові лікувальні заходи. Може парити ноги в теплій воді з гірчицею. Дозволяє ставити собі компреси. При застуді користується часниковим намистом, аромамедальйонами. При запаленні очей промиває їх заваркою чаю. Терпляче виконує процедури полоскання горла та промивання носа бактерицидними розчинами. Із задоволенням вживає солодкі ліки. Нео- 30 хоче, але все ж таки п’є і гіркі. Просить зав’язати шарф, щоб не застудити горло і потім не пити несмачні ліки. При чханні чи кашлі прикриває рот носовичком. Відвертається чи відходить у бік від того, хто це робить, незважаючи на інших. Грається в сюжетно-рольову гру “Лікарня”. Ставить хворому термометр. Прописує ліки. Відчуває як власний хворобливий стан, так і помічає його в однолітків. Пропонує полікуватися вдома. Не боїться лікарів і лікарні. Позитивно ставиться до антропометрії, медичних обстежень, профілактичних щеплень. Пояснює роботу медичних працівників для себе та для інших: “До лікаря ідіть ви без вагання. Він лікує будь-яке захворювання”. Розділ “СОНЦЕ, ПОВІТРЯ, ВОДА – МОЇ СУПУТНИКИ ЖИТТЯ” Вікові можливості дитини Дитина дізнається, що здоров’я залежить від багатьох чинників. Чудодійно впливають сонце, повітря, вода. Дитина відчуває радість і задоволення від води, сонця, чистого повітря. Любить засмагати, ходити босоніж тощо. Цікавиться щоденними прогулянками. На свіжому повітрі може бути з ранку до вечора. Довго грається на сонечку, намагається визначити, який одяг і взуття одягати в різну погоду. Влітку цілими днями бігає, стрибає, грається у відповідному одязі та взутті. Досліджує свою шкіру, розглядаючи її. Помічає, що вона стала гладенькою із приємним золотавим відтінком після засмаги або червоною від опіку. Цікавиться, що це таке. Чому він з’явився? Відчуває, що болить. Часом може робити висновки: “Немає сонечка – гратися нецікаво”, тобто настрій і самопочуття залежать від стану природи. Завдання освітньої роботи Формувати у дітей поняття про основні чинники розвитку й загартування організму – сонце, повітря, воду. Забезпечувати максимальне перебування дітей на свіжому повітрі в різні пори року, привчати їх до розуміння, як і чому одягаються відповідно до температурного режиму. Закріплювати знання про явища природи: йде дощ, дме вітер, світить сонечко; її стан (холодно, тепло). Пояснити вплив природного довкілля на життєдіяльність і здоров’я людини, дати знання про правила поведінки на природі (у лісі, у лузі, у степу), поінформувати про отруйні рослини, гриби та ягоди, їх небезпеку. Підтримувати 30 31 оптимальний повітряний режим у приміщенні (+19–20 ˚С, сон при температурі у межах +14 ˚С). Виховувати у дітей любов і бажання до водних загартувальних процедур: обтирання тіла, ходьба по вологому килимку, змоченому в сольовому розчині, обливання ніг. Сприяти доцільному перебуванню дітей під сонцем. Пояснити залежність між особистим станом і явищами природи. Дотримувати заходів безпеки під час контактування дітей з природним довкіллям. Показники компетенції дитини Одягається відповідно до пори року і погоди. У групі звично носить легкий одяг. У ньому почувається бадьоро, бо звикла до прохолоди. Залюбки перебуває на сонці, засмагає, робить водні процедури, приймає повітряні ванни для задоволення і зміцнення здоров’я. Гуляє на свіжому повітрі, знає правила поводження у природі. Не любить кутатися. Залюбки ходить влітку босоніж по землі й камінню. Уникає наступити на бите скло та інші гострі предмети, що можуть призвести до травм чи інфекційних захворювань шкіри. Знає, що загартований організм не боїться холоду, стійкий до хвороб, зміни температури навколишнього середовища. Заохочує однолітків до виконання загартувальних процедур. Відчуває їх позитивний вплив на здоров’я загалом (позитивні емоції). Розділ “ЗДОРОВ’Я ПЛЕКАТИ ДОПОМАГАЮТЬ МАМА Й ТАТО” Вікові можливості дитини Дитина любить своїх рідних: маму, тата, бабусь, дідусів. Намагається їм не надокучати, проте часто це робить. Цікавиться, чому в них сиве волосся, на шкірі – зморшки, тремтять руки. Замислюється, чи були дідусь, бабуся маленькими. Уявляє їх такої самої зовнішності, але у дитячій подобі. Розглядає з цікавістю фотоальбом. Упізнає рідних. А інколи – ні. Не вірить, що вони були такими. Запитує: “Це ви?”, “Тоді як ви були молодим, то не хворіли?” Цікавиться, чому тепер став хворіти. Чи завжди, як старієш, то хворієш? Хоче знати, що треба робити, щоб бути здоровим і сильним, як тато. Хоче не старіти і не хворіти. Намагається в усьому наслідувати дії старших членів родини, які є для неї взірцем. “Я – так, як тато”, “Я – так, як братик”. Деякі діти можуть сміятися з дій і вад старих людей, коли ті щось ро- 32 блять повільно і незграбно. Інколи, якщо старі люди не вимовляють якихось звуків, перекривляють, дражнять їх. Проявляють байдужість до старечих захворювань. Хизуються тим, що самі здорові й можуть усе робити швидко, спритно і гарно. Завдання освітньої роботи Формувати у дітей елементарні поняття про сім’ю, роль батьків у зміцненні здоров’я. Пояснити дітям на доступному рівні характеристики вікових етапів: діти, дорослі, старі; про біологічну схожість з членами родини, про однотипність і вплив укладу їхнього життя. Розвивати у дітей шанобливе ставлення до близьких та рідних, привчати помічати у них зміни стану здоров’я, проявляти особливу турботу про найменших і найстарших. Розповісти дітям про вплив шкідливих звичок і прагнути до усвідомлення ними потреби їх уникати, а за наявності – до позбавлення. Пояснити правила здорового способу життя. Засвоїти з дітьми норми безпечного поводження вдома: користування електронагрівальними, газовими приладами і побутовою технікою – вмикають і вимикають їх тільки дорослі члени родини; сірники і запальнички – це не іграшки, вони можуть спричинити пожежу; заборона вступати в контакт з незнайомими людьми тощо. Показники компетенції дитини Дитина відчуває, як про її життя і здоров’я піклується вся родина: мама, тато, бабуся, дідусь, братик чи сестричка. Сама дбає про здоров’я. Знає, скільки їй років та необхідні відомості про себе. Має уявлення про культуру родинних взаємин (взаєморозуміння, повага, піклування одне про одного, допомога). У День народження близьких, родичів, членів родини вітає їх, святкує. Найстарші – дідусь і бабуся. Шанобливо і з любов’ю ставиться до них, турбується про їхнє здоров’я. Приділяє немовлятам постійну увагу, наслідуючи батьків та рідних. Окремі діти звично носять окуляри, тому що успадкували вади зору близьких родичів. Не соромиться цієї необхідності. Не насміхається з інших дітей, які носять окуляри. Співчуває їм. Дбає про здоров’я членів родини. Просить їх не палити та не вживати алкоголю. З осудом ставиться до тих, хто випиває. Відмовляється спробувати, тому що воно “гірке й погане”. Підтримує здоров’я сім’ї власною поведінкою – турботою, допомогою, розумінням. Знає, що з часом людина пройде різні вікові етапи. “Буду дорослим”. Поводиться 32 33 відповідно до віку. Захищає молодших від образи, турбується про те, щоб вони не завдавали шкоди власному здоров’ю. Співчутливо ставиться до старих. Знає, які дії можуть призвести до трагічних наслідків у разі недотримання правил поводження в побуті. Має елементарні знання і дотримує початкових норм спілкування з незнайомими. Розділ “ВДОМА І В САДКУ ЗА РОЗПОРЯДКОМ Я ЖИВУ” Вікові можливості дитини Ще з раннього віку дитина привчається жити в певному режимі сну, неспання, годування. Цей природний ритм відображається на її організмі та здоров’ї. Коли вона хоче спати – тре очі. Якщо відчуває голод, то просить їсти. Якщо дитина виспалась і нагодована, то гарно почувається і грається. Її цікавить угамування власних відчуттів: “Коли я буду їсти?” Дитина ще в 3-4 роки тягне будь-що до рота. Мабуть, перевіряє, їстівне воно чи ні і яке на смак. Вибірково ставиться до різних продуктів, страв. Любить спати, коли хочеться, часто всупереч часу, визначеному дорослими. Деякі діти відмовляються від денного сну або не можуть заснути, коли їх вкладають спати. Не поспавши, вередують, конфліктують з однолітками та дорослими. Надокучають дорослим запитанням: “Чому треба спати?” Можуть порівнювати себе з іншими: “І ти будеш спати, і собачка” тощо. Із задоволе 34 про неспання як період занять та прогулянок, що сприяє зміцненню здоров’я. Показники компетенції дитини З допомогою дорослого звично дотримує режиму дня. Не реагує на його незначні зміни. Добре почувається після нічного і денного сну, тому й розуміє, що сон – друг здорової людини. Бажає солодких сновидінь. Перед сном спокійно дивиться дитячі телепередачі, грається у спокійні ігри, слухає казки, робить гігієнічні процедури. Знає, що перед сном не варто багато бігати, стрибати, галасувати. Розуміє значення слова “подушка” – її кладуть під вушко. Знає, для чого вона, як нею користуватися. У сюжетно-рольовій грі “Сім’я” обов’язково стелить для “ляльки-доньки” постіль і кладе подушку. Дотримує правил культури споживання їжі. Їсть невеликими шматочками, не поспішаючи, не розливаючи рідку страву, добре пережовує. Відламує від скибки хліба шматочок за потребою. Вчасно сповіщає про голод або про відсутність апетиту. Любить перебувати на прогулянці. Розділ “Я В ГАРМОНІЇ ЗРОСТАЮ Й НЕБЕЗПЕКИ УНИКАЮ” Вікові можливості дитини Дитина цікавиться, коли хтось захворів: “Що треба робити?”, “Як можна допомогти?” З цікавістю вона спостерігає за ставленням дорослого до хворого. Намагається сама робити приємне й потрібне, щоб полегшити стан хворого. Часто забуває про те, що не можна кричати, галасувати. Коли щось не подобається – вередує. Інколи ненавмисно може ображати інших своєю поведінкою, не контролює прояви власного психоемоційного напруження. Деякі діти дражнять, обзивають однолітків, не розуміючи, що це має негативні наслідки для здоров’я. Завдання освітньої роботи Розвивати у дітей доброзичливе ставлення до довколишніх, привчати до виконання правил культурної поведінки. Пробуджувати в них емоційну чуйність на стан близьких і ровесників, бажання допомогти – пожаліти, втішити, сказати добрі слова. Прагнути, щоб діти самостійно повторювали позитивні дії: прояви терпеливості, чуйності, доброзичливості. Поінформувати дітей про вплив настрою 34 35 на самопочуття і поведінку: веселий і радісний – сприяє комфортному перебуванню серед однолітків, сумний і агресивний – призводить до конфліктів та сварок, від яких погіршується здоров’я всіх присутніх. Навчати дітей позитивно забарвленому емоційному контактуванню, в процесі спілкування ввести в активний обіг слова: доброго ранку, доброго дня, доброго вечора, дякую, будь ласка, вибачте та ін. Показники компетенції дитини Проявляє дисциплінованість, ввічливість, чуйність, доброту, чесність – риси вдачі, що гарантують здоров’я. Визнає свою провину, наприклад, коли штовхнув дівчинку, вона впала і поранилася; глузував з неї. Вдається до пояснень, виправдань, вибачень. Розрізняє, що було зроблено навмисно, а що – випадково. Розуміє, що хворі потребують душевної теплоти і ласки, виявляє до них такі почуття. Поводиться спокійно, доброзичливо, не завдаючи шкоди власному здоров’ю та здоров’ю інших. Виявляє показники успішної адаптації до перебування в умовах групи дошкільного навчального закладу (не поводиться агресивно, залучається до участі в різних видах діяльності, долає власну невпевненість, здійснює примирення тощо). Проявляє позитивні емоції, спілкуючись з дітьми та дорослими. Має уявлення про зв’язок здоров’я людини з природним і соціальним оточенням.

ОРГАНІЗАЦІЯ АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ

(МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ)

У фізичному вихованні дошкільників певне місце займають дні здоров’я, фізкультурні свята, розваги, пішохідні переходи як найбільш ефективні форми активного відпочинку дітей.

Їх мета – активна участь всієї групи у запропонованому заході, визначення розвитку фізичних якостей та рухової підготовленості дітей в ігрових ситуаціях, виховання стійкого інтересу до активної рухової діяльності. У раціональному поєднанні з іншими організаційними формами фізичного виховання вони допомагають створити оптимальний руховий режим, який сприяє підвищенню функціональних можливостей організму, покращує працездатність та загартованість дітей.

День здоров’я.

У системі заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я, загартування, покращання фізичному, розвитку та виховання у дітей прагнення бути сильними, спритними, витривалими важливе місце належить дням здоров’я. Рекомендується проводити ці дні у всіх дошкільних групах один раз на місяць.

Основна мета дня здоров’я – охопити всіх вихованців групи різними фізкультурними заходами. Він здійснюється протягом усіх періодів дня: зранку – ігри середньої рухливості (під час прийому дітей), ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури (інші навчальні заняття в цей день не проводяться), під час прогулянок планують різноманітні змагання в іграх та вправах спортивного характеру, іграх-естафетах (для дітей старших груп), розваги-атракціони, виконання фізичних вправ (біг, стрибки, метання, лазіння).

Організовуючи дні здоров’я, враховують кліматичні особливості сезону, можливості використання природних факторів (ліс, парк, луки, береги, водойми та ін.). Наприклад, взимку до програми дня здоров’я входять рухливі ігри, змагання із санками”, лижами, ковзанами. Молодші діти беруть участь у катанні на санчатах з гірки, ходьбі по снігових валах, ліпленні сніговика та ін.

Старші – в катанні на лижах з гірки, грі у хокей з шайбою, катанні на ковзанах, іграх на лижах та ковзанах тощо. Для цього заздалегідь готують снігові гірки, льодові ковзанки, фізкультурний майданчик.

У регіонах, де взимку випадає сніг, зі старшими дітьми в цей день можна провести лижний похід. Довжина його маршруту для середньої групи до 600-800 м, старшої – до 1-1,5 км, підготовчої до школи групи до 2-2,5 км. Плануючи похід, треба заздалегідь продумати маршрут (особливо його безпечність), екіпіровку дітей та організацію активного відпочинку (коли діти прийдуть на кінцевий пункт маршруту).

У весняно-літній період можливості для більш насиченого проведення днів здоров’я значно збільшуються. Діти можуть брати участь у різноманітних іграх, змагатися у виконанні фізичних вправ (хто далі кине м’яч, стрибках у довжину та ін.), катанні на велосипеді, самокаті тощо.

Бажано ширше застосовувати веселі атракціони, ігри-естафети, розваги. Так, молодшим дошкільникам пропонують влучити м’ячем в обруч (кошик, прокочуючи м’яч, збити булаву та ін.). Старші діти змагаються у веденні м’яча поштовхом руки або ногою між булавами (кубиками), які поставлені на землю на відстані 1,5 м; бігу на швидкість у парах (тримаючись за руки), тощо.

Протягом усього теплого періоду року у день здоров’я рекомендується проводити піший перехід, який за часом займає всю прогулянку.

Настрій дітей, їхня активність будуть тим вищими, чим ретельнішою буде підготовка вихователя, продуманими ігри та змагання, кожний фізкультурний захід дня здоров’я.

Фізкультурні свята.

У системі фізичного виховання дітей у дошкільному закладі чільне місце займають фізкультурні свята, спрямовані на комплексну реалізацію широкого кола оздоровчих та виховних завдань. Дослідження (Т.І. Осокіна, Е.А. Тимофєєва та ін.), які узагальнили багаторічний досвід їх проведення, свідчать про позитивний вплив фізкультурних свят на виховання у дітей інтересу до активної рухової діяльності, а також залучення їх до виконання різноманітних цікавих фізичних вправ, рухливих та спортивних ігор, атракціонів.

Участь у фізкультурних святах сприяє виявленню самостійності та ініціативи у виконанні рухових завдань, досягнення кращих результатів в умовах змагань, виховання колективізму, наполегливості, відповідальності, дисциплінованості та інших морально-вольових якостей. Залучення батьків до безпосередньої участі у фізкультурному святі сприяє пропаганді фізичної культури серед широких верств населення і є однією з активних форм роботи педагогічного колективу дитячого садка з батьками з питань фізичного виховання.

Фізкультурні свята проводяться два-три рази на рік, безпосередню участь у них беруть діти середньої, старшої та підготовчої до школи груп.

Тривалість свята в межах однієї години, вона залежить від віку дітей, умов проведення та змісту програми свята. Більш доцільне проведення фізкультурного свята для дітей одного дошкільного закладу. Однак іноді допустиме об’єднання декілька груп старших дошкільників двох-трьох дитячих садків, які розташовані близько один від одного.

Організатори фізкультурного свята повинні потурбуватися про те, щоб всі діти брали активну участь у цьому заході: у виконанні гімнастичних вправ, іграх-естафетах та інших номерах програми.

Найбільшу користь для зміцнення здоров’я та загартування дітей мають ті фізкультурні свята, які проводяться на відкритому повітрі. Вони можуть відбуватися у різних природних умовах місцевості. Наприклад, свято можна проводити не тільки на фізкультурному майданчику, а й на стадіоні, у парку, на березі моря (влітку). Від конкретного місця проведення свята залежать його тематика, структура, зміст та оформлення.

Підготовка до свята починається із складання програми, у якій визначаються мета, дата, час та місце його проведення, перелік номерів програми: парад учасників, масові гімнастичні виступи, змагання з різних видів вправ та ігор, конкурсів; визначити відповідальних за підготовку і проведення свята (серед них завідуюча або методист, вихователі груп, музичний керівник, медична сестра, члени батьківської ради); зазначити кількість учасників свята, із яких вони груп; хто з запрошених (школярів-спортсменів) бере участь у показових виступах (художня гімнастика, акробатика), склад суддівського журі, підбиття підсумків змагання та нагородження учасників свята.

Одним з важливих розділів роботи при підготовці до фізкультурного свята є розробка сценарію. В основу його повинні бути покладені програмові та методичні вимоги, які ставляться перед фізичним, естетичним, моральним та гігієнічним вихованням дошкільників. Складаючи сценарій, треба намагатися, щоб зміст свята був цікавим, створював можливість активної участі в ньому всіх дошкільнят, завдавав радощі та задоволення дітям та усім присутнім дорослим.

Зміст свята значною мірою залежить від періоду року та конкретних умов, в яких воно проводиться. Так, якщо свято відбувається у теплу погоду на фізкультурному майданчику, до його змісту входять масові виступи дітей, які потребують значного простору для гімнастичних вправ, ігор – естафет з бігом, стрибками, катанням наввипередки на велосипедах або самокатах, веселих атракціонів (біг у мішках, перетягування канату та ін.). Якщо свято проводиться взимку (де є сніг), то беруть рухливі ігри та вправи, які можна виконувати, застосовуючи санки, лижі та ковзани.

У розробці сценарію свята враховують основну його ідею, девіз, під яким воно проводиться: «Веселі старти», «Олімпійці серед нас», «Спритні, швидкі, сміливі». Наприклад, якщо свято проходить під девізом «Здрастуй, зимонька-зима!», головним завданням його є пропаганда користі фізичної культури, холодного повітря, як важливих засобів зміцнення здоров’я та загартування, виховання у дітей, інтересу до катання на санках, лижах або ковзанах та рухливих ігор.

У програму такого свята потрібно ввести: катання на санках з виконанням ігрових завдань («Хто далі проїде?», «Влучи в ціль» та ін.), ігри-естафети на лижах або ковзанах з елементами гри у хокей (ведення шайби, кидки ключкою шайби у ворота), змагання між командами – «Хто швидше зробить сніговика?» та ін. На зимовому святі діти, не співають та не промовляють вірші, однак музика, звернення до них ведучого (у віршованій формі) створюють емоційне піднесення та святковий настрій у тих, хто бере участь у святі, та у глядачів.

Фізкультурне свято влітку на майданчику або в залі проводиться за такою схемою:

Відкриття свята, парад учасників під святковий марш, привітання команд.
Виступи учасників свята з гімнастичними вправами.
Проведення змагань між командами, участь в іграх-естафетах, атракціонах, сюрпризний момент.
Завершення свята, підбиття підсумків, нагородження, закриття свята.

З метою створення урочистої обстановки бажано яскраво оформити фізкультурний зал або територію майданчика. У приміщенні дитячого садка та на майданчику розвішують різнокольорові кульки, ліхтарики, гірлянди, плакати зі спортивною тематикою, встановлюють прапорці та ін. Територія ділянки підмітається, посипається піском, зелені насадження поливають.

Взимку майданчик прикрашається сніговими фігурами знайомих дітям тварин, від снігу розчищають доріжки, заливають ковзанку та ін.

У святковому оформленні приміщення та території дитячого садка поряд з вихователями та батьками активну участь беруть старші діти. Для відкриття свята підбирають виразну урочисту музику, для параду – бадьорий марш. Музичний супровід різних виступів дітей повинен відповідати їх характеру: виконання гімнастичних вправ супроводжується ритмічною або повільною музикою, ігри – атракціони – веселою, бадьорою. Запис музичних творів для свята краще всього зробити на магнітофонну плівку і забезпечити своєчасну трансляцію її під час свята.

Важливу роль при проведенні свята відіграє ведучий. Ним може бути вихователь, музичний керівник або методист дитячого садка. Від ведучого залежить успіх у вдалому проведенні свята. Він повинен добре знати сценарій свята, послідовність виступів його учасників, чітко пояснити завдання командам, бути активним, винахідливим, швидко знаходити вихід із різних ситуацій. Протягом усього свята він активізує кожного з його учасників, своєчасно підбадьорює малоактивних дітей, використовуючи для. цього гумор та жарти. У процесі керівництва святом обов’язковим є підтримання контактів ведучого з суддівським журі, до якого входить завідуюча дитячим садком або методист, хто-небудь з батьків, запрошених гостей. Члени журі повинні бути уважними, доброзичливими та об’єктивними.

Під час аналізу результатів змагань між командами в іграх та атракціонах необхідно відмітити старанність дітей, чітке виконання ними правил. Також турбувалися про підтримування дружніх взаємин між дошкільнятами, попереджувати випадки неповаги, недоброзичливості відносно своїх товаришів, зазнайства.

Відкриття свята починається з урочистої частини – виходу учасників на фізкультурний майданчик або в зал, шикування, привітання завідуючої дитячим садком або представника інших організацій (спортсмена-ветерана, представника заводу та ін.). Відкриття завершується підйомом прапора та парадом учасників. Після урочистої частини проводяться показові виступи дітей з гімнастичними вправами (10-12 вправ). Вони виконуються з різними предметами: обручами, м’ячами, вимпелами, різнокольоровими стрічками та прапорцями.

Після виконання цих вправ діти розподіляються на рівні за кількістю учасників команди і починаються змагання між ними.

Великий інтерес викликають у дітей ігри-атракціони: ударити по м’ячу ногою із зав’язаними очима, зрізати ножицями підвішений на мотузці предмет з заплющеними очима; біг у мішках, перенесення кульок у ложці – хто швидше? – та ін. Між командними змаганнями проводять показові виступи запрошені на свято гімнасти або акробати, фігуристи (взимку) або масові танці, у яких беруть участь всі діти.

Створенню святкового настрою сприяє «сюрпризний момент» раптове появлення доктора Айболитя, Чебурашки, Снігуроньки, Нептуна та інших казкових героїв, їх спілкування з дітьми, участь у танцях та іграх доставляє учасникам свята багато радощів та задоволення.

Наприкінці підбиваються підсумки свята, проводиться нагородження, загальний хоровод або танці та парад його учасників. Команда-переможець може бути відмічена тим, що проходить коло пошани і опускає прапор змагань.

Якщо у святі беруть участь батьки разом зі своїми дітьми, нагородження може бути не тільки за успіхів індивідуальних змаганнях, а й за перемогу сімейної команди. Нагородження переможців може бути пам’ятними вимпелами або медалями, солодкими призами. Бажано також відмітити дітей, які брали активну участь у підготовці та проведенні фізкультурного свята.

Успішне проведення свята – це результат спільної роботи з фізичного виховання дошкільників всього педагогічного колективу дитячого садка: завідуючої, методиста, музичного керівника та вихователів груп, які брали в цьому безпосередню участь.

Фізкультурні розваги.

У кожній віковій групі з дошкільниками проводяться фізкультурні розваги два-три рази на місяць, які плануються у другу половину дня у приміщенні або на майданчику (залежно від пори року та погодних умов). Зміст фізкультурних розваг складають рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру, вправи на фізкультурних тренажерах.

Планування фізкультурних розваг здійснюється вихователем відповідно до рухової підготовленості дітей, наявності фізкультурного інвентарю та обладнання. Головна мета вихователя під час проведення фізкультурних розваг – створити у дітей радісний настрій, удосконалити їх рухові вміння та навички у невимушеній ігровій обстановці, залучити дошкільнят до систематичного виконання фізичних вправ. При цьому діти поводяться більш вільно, ніж під час занять з фізичної культури, і ця розкутість дозволяє їм рухатися без зайвого напруження, виявляти творчість у руховій діяльності.

У молодшій та середній групах планують рухливі ігри або ігрові завдання, які викликають у дітей емоційне піднесення: хто точніше прокотить м’яч у ворітця, добіжить до кубика і покладе його у кошик. Значне місце тут займають рухливі ігри сюжетного характеру, у яких бере участь вся група.

У старших групах дітям пропонують змагання на краще виконання фізичних вправ. Наприклад, виконати чітко лазіння по гімнастичній стінці або драбинці різнойменним способом, влучити м’ячем в ціль, хто довше пострибає зі скакалкою та ін. До змісту розваг входять ігри-атракціони, а також змагання між командами в іграх спортивного характеру (футбол, баскетбол, хокей). Тривалість фізкультурних розваг залежить від віку дітей і складає 30-50 хвилин.

Орієнтовний план фізкультурної розваги на майданчику

(старша група):

Гра «Заборонений рух» (повторити 4-5 разів).
Гра «Чия ланка швидше збереться?» (повторити 3-4 рази).
Атракціон – «Хто більше збере кеглів із зав’язаними очима» (тривалість 10-12 хв).
Гра «М’ячкапітану» (повторити 3-4 рази).
Гра «Знайди та промовчи» (повторити 3 рази).

Фізкультурні розваги не потребують спеціальної підготовки. Вони в основному будуються на раніше вивчених дітьми вправах та іграх. Однак це не виключає розучування нових рухливих ігор з нескладними правилами та сюжетом. У старших групах нові ігри естафетного характеру можна широко застосовувати під час розваг.

Вихователь бере активну участь у проведенні фізкультурних розваг. Він організовує гру, є суддею змагань, подає команди на початок та закінчення гри; робить зауваження дітям, які порушують правила, підбиває підсумки розваг.

Пішохідні переходи.

Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюються у першу половину дня.

Їх мета – удосконалення рухових навичок та комплексний розвиток рухових якостей у природних умовах (парк, ліс, берег річки), привчання дітей орієнтуватися на місцевості. Рухова діяльність у поєднанні зі свіжим повітрям, сонцем підвищує захисні реакції організму дошкільнят, загартовує їх. Оточуюча природа, різноманітні враження збагачують знання, виховують естетичні почуття дітей.

Під час проведення пішохідних переходів слід використовувати їх для виховання дисципліни та ознайомлення з правилами дій пішоходів на вулиці, а також для вирішення освітніх завдань: знайомство з архітектурою будинків, породами дерев, поряд з якими проходять діти, тощо.

Дозування прогулянок залежить від віку, складу та підготовленості дітей. Воно змінюється залежно від періоду року, погоди, змісту прогулянок. Відстань як пішохідних, так і лижних переходів поступово збільшується протягом року від однієї вікової групи до іншої. Довжина шляху в один кінець не повинна перевищувати для дітей 4-5 років – 1,5 км, для старших дошкільників – до 2 км. Після кожних 15 хв ходьби слід робити короткочасні (4-5 хв) зупинки для відпочинку дітей.

Вихователь заздалегідь готується до проведення пішохідного переходу, розробляє його план та маршрут, передбачає проведення активного відпочинку (виконання основних рухів, ігор), підготовляє необхідний інвентар (м’ячі, скакалки та ін.). Вибір маршруту та швидкість пересування групи залежать від фізичної підготовленості дітей. Важливо також визначити, у якому одязі та взутті дітям більш доцільно відправлятися на цю прогулянку.

Під час пересування по маршруту діти можуть йти вільно, зграйкою, тому що ходьба у парах утруднює свободу пересування та викликає негативні емоції. Шикування у пари виправдано тільки при переході дороги, по якій рухається транспорт, та в той час, коли група йде по пішохідному тротуару.

У будь-яку пору року слід цікаво та різноманітно використовувати рельєф місцевості та природні умови для виконання рухів. У лісі або парку дітям пропонують ходьбу та біг між деревами, переступання через гілки, пеньки, канавку; підлізання під низько опущені гілки дерев або чагарників; стрибки в глибину з пеньків, підстрибування з діставанням гілок дерев, кущів; метання шишок, каштанів у ціль (дерево, пеньок) або на дальність.

На лузі: ходьба та біг по траві з високим підніманням стегна; перестрибування через купинки або невисокі кущики; ходьба босоніж по траві та ін.

На березі водойми (річка, озеро): ходьба та біг по піску, гальці; ходьба, ступаючи «слід у слід», метання камінців у воду, стрибки у довжину та висоту з місця на піску.

У всіх вікових групах слід проводити рухливі ігри та ігрові завдання. У старших групах виправдовує себе проведення ігор, які об’єднані єдиним сюжетом: «Мисливці», «Мандрівники», «Слідопити» та ін.

Взимку прогулянки для старших дошкільнят плануються з використанням лиж: та санок. Діти можуть йти пішки до місця, де є гірки, з яких вони можуть кататися та гратися у рухливі ігри.

Регулярне проведення пішохідних переходів дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою.

Канікули.

Два рази на рік (на початку січня та наприкінці березня) проводяться канікули тривалістю один тиждень. Вони мають наметі забезпечити активний відпочинок дітям, сприяти їх оздоровленню та зміцненню організму у єдності з емоційно-позитивним станом психіки дошкільнят. Під час канікул відміняються заняття, пов’язані з розумовою діяльністю дітей. Поряд з тим широко застосовуються всі організаційні форми фізичного виховання (ранкова гімнастика, щоденні заняття з фізичної культури та ін.) та значно збільшується час перебування дітей на свіжому повітрі.

Взимку, під час прогулянок у тих регіонах, де є сніг, діти катаються на санках, лижах, ковзанах. Весною проводяться рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру. При сприятливій погоді можна провести пішохідний перехід за межі дитячого садка.

Організація оздоровчої фізкультурно-масової роботи під час канікул потребує від вихователя продумати та спланувати на цей період усі основні форми фізичного виховання дітей своєї групи.

Кожен день канікул повинен проходити цікаво. З цією метою потрібно удосконалювати форми та методи оздоровчої роботи протягом дня. Вихователь може спланувати «День ігор» або «День здоров’я». Наприклад, у «День ігор» здійснюється комплексна форма ігрової діяльності дітей. Підбираються різноманітні за спрямованістю, завданнями та формою рухливі, сюжетно-рольові ігри.

Для дітей старших груп цікаве проведення «Дня туриста». У цей день відразу ж після сніданку діти йдуть у похід за межі дитячого садка або беруть участь у цікавій екскурсії.

Ефективне проведення канікул залежить від чіткого планування роботи з фізичного виховання під час канікул та творчого підходу вихователя до змісту фізкультурно-оздоровчих заходів для кожного дня.

Завдання з фізичної культури додому.

Завдання з фізичної культури для виконання у домашніх умовах визначаються вихователем виходячи з вимоги створити оптимальний руховий режим для дитини вдома. До цих завдань входять: обов’язкове виконання ранкової гімнастики, особливо у вихідні та святкові дні; виконання фізичних вправ під контролем батьків та разом з ними під час прогулянок.

Для реалізації спільних завдань з фізичного виховання у дитячому садку та сім’ї вихователь проводить групові консультації для батьків, під час яких можна розучити з ними комплекси ранкової гімнастики, показати та розповісти про навчання дітей ходьби на лижах, катання на ковзанах, велосипеді під час спільних прогулянок та ін.

Регулярне виконання домашніх завдань з фізичної культури дає змогу сформувати у дітей стійку потребу до щоденного виконання фізичних вправ у їх повсякденному житті.

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ

На формування особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо.

Музика, художнє слово, зображувальне мистецтво, театр стають для дитини джерелом переживання радощів, відкривають дитині мистецтво, забезпечують багатство вражень. В. Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, – є своєрідною художньою творчістю. Образ, шо срийняла й одночасно створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд духовної творчості.»

Поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті та науковій літературі. Проте існують труднощі щодо його значення. До основних понять «творчості» належать такі:

Творчість – це діяльність людини, в якій вона створює нові об’єкти та якості, схеми поведінки й спілкування, нові образи та знання;

Творчість є вищою формою активності та самодіяльності людини;

Творчість – це суто людська діяльність; це не лише створення суспільно значущого продукту, творчістю можна назвати всі ті «відкриття», які людина робить особисто для себе; творчими є майже всі психічні процеси, за винятком, може, автоматизованих дій;

Творчість – це потреба в самоактуалізації, повній і вільній реалізації своїх здібностей та життєвих можливостей.

Аналізуючи наведені визначення, робимо висновок, що творчість – це людська діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи потреби в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, обєкти, схеми поведінки, робить власні «відкриття».

Поряд із поняттям «творчість» вживається й «креативність». Креативність розглядається вченими як характеристика творчого потенціалу особистості. За словником термінів «Дошкільна освіта», «креативність – це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає досить стійку характеристику особистості». Отже, поняття «творчість» та «креативність» характеризують особистість.

Як вказує Л. Паламарчук, творчість є напруженою роботою, якій передує тривалий період накопичення вражень про наволишній світ, сприйняття, аналізу явищ, подій, усвідомлення власного ставлення до них. Але це більше стосується дорослих. Для дитини-дошкільника пізнання навколишнього світу складає сенс її життя, творчість є ніби продуктом цього пізнання. Зважаючи на психологію особистості дитини-дошкільника, не можемо не зупинитися на особливостях дитячої творчості. Аналіз праць науковців дозволяє стерджувати що:

Творчі прояви у дитини спостерігаються досить рано. Але, на жаль, наука не має достатньо повної характеристики творчих проявів дитини раннього віку. Зумовлене це насамперед тим, що кожна дитина індивідуальна, отже, творчі прояви в кожної окремої дитини будуть притаманні тільки цій дитині, хоча, безумовно, є й типові творчі прояви, характерні для дітей-дошкільників;
Для дитячої творчості характерним є непередбачуваність, спонтанність. Творчі процеси найчастіше протікають на несвідому рінві, а свідомість фіксує лише їхній кінцевий результат. Причому не все, що дивує дитину, буде дивувати дорослого, оскільки світ дитини – своєрідний, непізнанний, індивідуальний – є таким, що не завжди піддається дорослому поясненню;
І у творчій, і в будь-якій іншій діяльності дитині властиві всеохоплююча допитливість, дослідженя світу: від «Що це таке?» до «Хочу знати все!». Пізнавальна активність дитини спрямована не тільки на пізнання окремого предмета чи явища, а й на розпізнання його устрою, причини, мети, призначення, способу використання й таке інше. Пізнавальний інтерес є важливою складовою пізнавальної активності. Він зростає в процесі накопичення дитиною досвіду пізнавальної діяльності, що також виявляється у дитячій вторчості;
Дитині властивий потяг до казок, віршів, музики, картин, загалом – до мистецтва. Однією з характерних рис дитини раннього та дошкільного віку є відчуття прекрасного, прагнення до красивого. З народження дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразана міміка, голоси дорослих та дітей. Поступово у неї формується естетичне сприйняття, яке стає основою, «матеріалом» для творчої діяльності;
Формування творчих здібностей у дітей, як правило повязана з грою. Адже давно відомо, що гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку, а отже – й «веде» за собою розвиток дитини. Дошкільнята малюють і – грають, танцюють і – грають, конструюють і – грають, називають слова, вигадують казки й постійно грають. Грають навіть тоді, коли займають серйозною справою. Через гру, експерементування, творчість іде пізнання дитини навколишнього світу. У грі дитина робить спроби знайти своє місце у житті;
Розвиток цих здібностей вимагає створення певних умов, за яких дитина почуватиметься вільною від впливу дрослого. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні, творче рішення приходить ніби саме собою. Дитина дивується, радіє результатові. Творчі прояви наявні там, де вістутні заборона, стримування, певні знання, моральні принципи тощо. Л. Виготський вказував, що у дитячій творчості велику роль відігрє комбінування цілого та частин, реального та вигаданого. Отже, в самостійній діяльності або під час спільних з дорослим ігор дитині слід ненав’язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її помічати незвичне;
Креативність є однією з базових характеристик дитини дошкільного віку, що характеризує активну позицію особостості, готовність ухвалювати миттєві решення, допитливість, здатність коментувати процес та результати діяльності, стійку мотивацію досягнень, розвинену уяву, а також здатність до створення творчого образу, який харатеризується оригінальністю, варіативністю, гнучкічтю та рухливістю.

Отже, дитяча творчість – своєрідна сфера дитячого життя. Займаючись нею, дитина діє, спілкується з дорослими та однолітками.

Якщо спостерігати за дітьми та проаналізувати їхню діяльність, можно помітити, що все, чим вони займаються, є своєрідною творчістю: дитина пізнає властивості оточуючих предметів; «грає» зі словами, промовляючи низку звуків рідної мови, й створює незвичні слова; експерементує з різними матеріалами; просто грає. У грі малюк має змогу поексперементувати, багаторазово виконати будь-яку дію, від якої він отримує задоволення і, можливо, різні результати. Якщо будь-яку справу малюка розглядати як своєрідну гру – творчість, то у ній будуть розвиватися такі важливі характеристики, як:

Швидкість думки – здатність до генерування якнайбільшого числа ідей. Фактично – кількість ідей, що виникають за одиницю часу.
Гнучкість мислення – здібність легко переходити від полярних за змістом явищ одного класу до іншого. У процесі творчості необхідно вміти гнучко змінювати стратегію й тактику творчого пошуку, переключатися з одніє ідеї на іншу, вміти переносити ідеї з одного об’єкта на інший і бути говим до отримання парадоксального рішення;
Оригінальність – здатність формувати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих;
Сміливість – здатність сприймати рішення в ситуаціях невизначеності;
Допитливість – відкритість та інтерес до більш глибокого вивчення окремих видів дитячої діяльності: образотворчої, музичної, театральної, літературної тощо.

У методичій літературі згадується ще одне поняття, пов’язане з творчістю, – творчі здібності. Як визначив Е. Фромм – це «…здатність дивуватися, пізнавати, вміння знаходити вихід із нестандартних ситуацій; це спрямованість на відкриття нового й здатність глибокого усвідомлення».

Як показують наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, творчі здібності виявляються з п’ятого року життя, але це зовсім не означає, що до цього моменту їх не слід розвивати. Навпаки, чим раніше дитину навчать спостерігати, пояснювати незвичайне, дивуватися оточуючим явищам, предметам, експерементувати тим ґрунтовніше підготують її до прояву власне творчих здібностей. Творчість багато в чому визначється вмінням по-різному висловлювати свої почуття та уявлення про наволишній світ. Для цього слід навчити дитину бачити предмет з різних боків, уміти, враховути різні ознаки предмета, створювати образ. Необхідно, щоб дитина не тільки вільно фантазувала, а й спрямовувала свою фантазію, творчі здібності на вирішення різноманітних завдань.

Щоб сформувати творчі здібності, дитині необхідно накопичити якнайбільше вражень про наволишній світ під час виконання різних видів діяльності. Пізніше дитина зацікавиться процесом творчості спочатку в тому виді діяльності, який їй сподобається найбільше, а потім – в усіх притаманних дошкільникам видах діяльності (гра, малювання, констроювання, гра на шумових та музичних інструментах, співи й танці, театралізована діяльність, читання та розігрування сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів чи казок, праця, ліплення, аплікація, ігри з геометричними фігурами або графічними символами, експерементування тощо). Сформувавши в дитини інтерес до будь-якого (або декількох) видів діяльності, вам вдається захопити вихованця процесом творчості.

Іноді діти не можуть самі визначити, що їм дійсно подобається. Щоб визначити це, спостерігайте за дитиною, коли вона діє самостійно, та спобуйте дати відповіді на запитання: «Чим зайнята дитина?», «Чи проявляє вона самостійність у доборі матеріалів для діяльності?», «Чи вміє запросити до дільності товаришів?», «Як домовляється про її хід?», «Чи проявляє дитина наполегливість у досягненні поставленої мети?», «Чи отримує дитина задоволення від самого процесу діяльності?», «Чи наявні в обраній дитиною діяльності продукти творчості?», «Чи радіє їм дитинна?», «Чи дивують вони малюка?».
Для розвитку творчості необхідно створити відповідні умови, що впливають на позитивний стан та спричинять прояву у дошкільників розумової активності, витримки, саморегуляції. Насамперед це стосується належного психологічного оточення. Також слід пам’ятати про наявність необхідних для творчої діяльності матеріалів. Вони завжди мають бути доступними для дитини. При цьому не важливо, яким чином дитина буде їх використовуватиме (за власним призначенням чи якось інакше). Головним є факт дії, власне експерементування, пізнання властивостей, способів дії з тим чи іншим предметом або матеріалом.
За В. Сухомлинським: «Дітям не треба багато говорити, не слід багато їм розповідати, слово – не цяцька, а словесне перенасичення – одне з найшкідливіших перенасичень. Дитині треба не тільки слухати слово вихователя, але й мовчати; в цю мить вона думає, осмислює почуте та побачене». Обережно, лагідно, ненав’язливо підтимуйте прагнення дитини до творчості. Співчувайте невдачам малюка, підтримуйте творчі пошуки дитини, ставтеся до процесу із симпатією та теплотою. У жодному разі не давайте негативної оцінки дитячій творчості. Будьте терплячі до «дивних» ідей дитини.
Відповідайте на численні запитання дитячі запитання. Підтримуйте бажання дитини пізнавати навколишній світ, особливо заохочуйте цікаві та глибокі запитання дітей. Час від часу залишайте дитину на самоті. Надмірне опікування може заважати дитячій творчості, а навязування допомоги може сприйматися як порушення меж особистої свободи. У пізнанні навколишнього світу навчіть дитину дослухатися власної інтуїції. Разом із «Як ти вважаєш?» і «Що ти думаєш з цього приводу?» – частіше цікавтеся «Що ти відчуваєш?».
Навчіть дитину поважати іншу точку зору, пояснивши, що таке ставлення є необхідною умовою для того, щоб оточуючі поважали думки дитини. Уважно стежте за власним висловлюванням, не критикуйте інших, особливо – в присутності дитини. Позитвні відгуки створюють у дитини почуття захищеності. Навчіть дитину керувати негативними емоціями й непіддаватися поганому настроєві. Вчіть її помічати добре й красиве у житті. Відкрито висловлюйте власні почуття дитині. Діти, які переконані у любові та повазі батьків, швидше розвиваються. Не бійтеся проявляти власну індивідуальність, не приховуйте власні творчі прояви. Головне, щоб ваша творчість була доброю, приносила радість та задоволення іншим. Станьте взірцем неординарної творчості особистості для своїх дітей.
За В. Біанкі, збережіть у своїй душі дитину: безпосердність, доброзичливість, чистоту думок, мрію, довірливість, казку, захопленння від вікриття світу, доброту. Коли дитина опановує основи творчої дільності, пропонуйте їй разом з іншими й творчі завдання.

Серед шляхів розвитку пізнавальної активності, самостійності, творчості, самореалізації дітей у багатьох дослідженнях учених підкреслюється необхідність використання у роботі з дошкільниками різноманітних завдань-навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, трудових, нестандартних, творчих. При цьому слід зазначити,що в існуючих роботах нажаль, мало приділяється уваги розробці творчих завдань з урахуванням індивідуальнимх проявів дітей дошкільного віку.

Творчі завдання передбачають розуміння дитиною проблеми, яка викликає теоретичні чи практичні утруднення, і для її розв’язання необхідно знайти спосіб дії.